Війна... Яке страшне слово! Як хочеться дізнаватися про неї лише із книг чи кінофільмів. Проте війна без дозволу прийшла в Україну три роки тому. Прийшла, аби забирати життя тисяч військових та мирного населення.

Населені пункти України продовжують хоронити захисників Вітчизни, які загинули на Сході нашої держави.

4 серпня у Прилуках попрощалися із бійцем батальйону «Дніпро-1» Григорієм Матяшем (позивний – Блек). Він загинув 31 липня біля села Піски на Донеччині. Позиції, які утримує «Дніпро-1», були обстріляні 120-міліметровими мінометами, використання яких заборонене Мінськими угодами. Хлопцю було лише 26...

Григорій пішов на війну добровольцем. Із минулого літа перебував у зоні АТО. У мирному житті займався ковальством, добре грав на бандурі. Разом із родиною жив у Києві, а в Прилуках, звідки родом його мати, у військовому містечку №12 досі живе бабуся хлопця. Саме біля діда на цвинтарі «Новий Побут» і поховали солдата.

Повернутися додому, туди, де тебе чекають і люблять. Хіба може бути щось краще? А тим паче, коли вас із сім’єю розлучила війна. Уже більше року на Сході України лунають постріли, вибухають снаряди, гинуть люди. І вже більше року наші мужні захисники боронять кордони держави, стримуючи грізного ворога. Проте незламним теж потрібен перепочинок.

15 лютого – День ушанування учасників бойових дій на території інших держав і 26-а річниця виведення військ колишнього СРСР з Афганістану. З цієї нагоди побачив світ черговий номер газети Прилуцької спілки ветеранів Афганістану «Чесне слово». Пропонуємо увазі читачів уривки з надрукованих там інтерв’ю, у яких воїни-афганці згадують свою обпалену війною молодість і розмірковують про головні цінності життя.

Днями відбулася зустріч учнів 10 класу Прилуцької ЗОШ №10 з випускником школи, а нині учасником антитерористичної операції В’ячеславом Гапоном, який уже вісім місяців у складі першої танкової бригади захищає Україну на Сході.

Зустріч розпочалася вшануванням пам’яті загиблих хвилиною мовчання.

Учениця Ірина Гамза прочитала власний вірш, присвячений воїнам АТО. Потім учні з цікавістю прослухали розповідь захисника, яка ілюструвалася фотографіями та відеофільмом про нелегкі будні воїнів-земляків.

Мій батько, Василь Григорович Бондаревич, помер наприкінці квітня 2009 року. Лише кілька днів не дожив він до 9 травня, до Дня Перемоги, до свого улюбленого свята. 9 травня тато одягав усі свої ордени і медалі та йшов на площу маленького білоруського містечка разом з іншими ветеранами Другої світової війни. Цей день був для нього, як і для всіх фронтовиків, особливо важливим, значущим, сакральним… Мені дуже не вистачає його мудрості та порад, його розуміння світу і людей. Може, тому я тягнуся до людей старшого покоління, до ровесників мого татка.

Ще однією чорною сторінкою війни на Донбасі стане для Чернігівщини дата 8 грудня. Саме цього дня, напередодні чергового довгоочікуваного перемир’я, ворог здійснив артилерійський обстріл українських позицій у селищі Піски. Зараз там базується 1-ша танкова бригада із смт. Гончарівське на Чернігівщині, прикриваючи славнозвісних «кіборгів» – захисників Донецького аеропорту. Під час артобстрілу в бліндаж, де перебували вихідці із Сіверського краю, влучив 152-міліметровий снаряд. Шестеро бійців отримали тяжкі поранення, а троє загинули.

Зранку у вівторок, 9 грудня, внаслідок артилерійського обстрілу у Пісках, що поблизу Донецького аеропорту, загинули троє бійців 1-ї окремої танкової бригади.

Про це повідомили у Регіональному медіа-центрі Міністерства оборони у Чернігові.

За непідтвердженою інформацією, ще шестеро військових отримали тяжкі поранення.

Відомі імена загиблих: це сержант Валентин Бойко з Прилук, старший солдат Віктор Лавренчук із Рудівки Прилуцького району і солдат В’ячеслав Носенко з Варви.

Усі військові були мобілізовані Прилуцько-Варвинським військкоматом.

Горе знову прийшло на прилуцьку землю: 9 вересня у селі Сухополова поховали 25-річного Сергія Безгубченка.

Хлопець був мобілізований ще 19 березня. Загинув Сергій під селом Дмитрівка Луганської області у ніч із 3 на 4 вересня під час мінометного обстрілу.

З Героєм попрощалися тисячі людей. У виступах керівників району, військового комісара, заступника директора місцевої школи, бойових побратимів на траурному мітингу звучали слова скорботи і впевненості, що, коли ми маємо таких захисників, нас не здолати.

Сергію Безгубченку було лише 25. Здавалося, ще все життя попереду...

Антитерористична операція на Сході України блискавичною, як обіцялося на її початку, не вийшла. Проблеми в зоні АТО загострюються з кожним днем, і про це сьогодні все частіше говорять як самі бійці, так і їхні родичі.

На голому ентузіазмі й патріотизмі війну, в яку переросла АТО, не виграєш. Дякувати Богу, що у нас є такі офіцери, як Михайло Драпатий, котрий урятував від смерті цілий батальйон, вивівши його з-під обстрілів мінометів та «Градів». Честь і хвала Героям! Однак на війні ще дуже потрібні техніка, зброя, а головне – стратегія і тактика ведення бойових дій. Про це говорить депутат Чернігівської облради Анатолій Мирошниченко.

Страница 1 из 2

Нас рахують

Украина онлайн

Яндекс.Метрика

Контакти

Редакція газети «Відомості Чернігівщини»

Адреса: вул.Незалежності, 61, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500, Україна
E-mail: ch.vedomosti@mail.ru
Контактні телефони: (04637) 3-45-14, (066) 161-06-15

Написати листа