Поранений, але не покинутий Важливо

Олександр Шумський Олександр Шумський ВЧ

Прилучанин Олександр Шумський, який отримав поранення у зоні АТО і потребує серйозного лікування, не залишиться наодинці зі своєю бідою.

За чужими спинами не ховався

Хто міг ще рік тому подумати, що війна, мінометні обстріли, «вантаж-200» увійдуть у наше життя? Хто міг уявити, що тисячі хлопців проливатимуть кров, гинутимуть за те, аби Україна зберегла цілісність і незалежність?.. Наші мужні вояки стоять до останнього, щоб повернути на рідну землю мир. Але доля перемоги у цій війні залежить не тільки від солдатів, які сьогодні на передовій у зоні АТО, а й від кожного з нас.

29-річного Олександра Шумського у Прилуках знають добре. Він жив звичайним життям. Закінчив школу №3, агротехнічний коледж, відслужив півтора року в армії у Києві, влаштувався на роботу до Прилуцького управління по газопостачанню і газифікації ПАТ «Чернігівгаз». Душа завжди тяглася до музики. Тож спочатку був гітаристом у гурті «Музична допомога», а в 2011-му став одним із засновників колективу «МаМай», який і зробив Сашка відомим серед земляків.

Навесні цього року, коли в Україні тривала перша хвиля мобілізації, Олександру принесли повістку. Не вагаючись, 21 березня хлопець поповнив лави Збройних Сил. Мати його не тримала і не відмовляла, хоча дуже переживала.

– Усі діти, яких призивають до армії, мають іти служити, – переконана Ольга Іванівна. – Адже чужий чобіт не повинен топтати нашу землю. Є матері, котрі ховають своїх синів під спідницями. Я противник цього. Коли моєму Саші прийшла повістка, я перехрестила його і благословила в дорогу.

Армійський шлях Олександра Шумського був таким, як і в більшості мобілізованих у першу хвилю прилучан. Спочатку він проходив тренувальні збори в селищі Гончарівське Чернігівського району, далі перекинули на Сумщину і, врешті-решт, – на гарячий український Схід. Потрапив майже на передову. У зоні АТО Сашко пробув трохи більше тижня, а 28 липня під селищем Металіст на Луганщині його поранили.

Напередодні матері наснився віщий сон

О пів на шосту вечора вантажівка із загоном із восьми чоловік під’їжджала до населеного пункту. Солдати, які направлялися на підсилення одного із блокпостів, везли із собою боєкомплекти. Машина потрапила під мінометний обстріл. За словами Олександра, всі одразу побігли до найближчої лісосмуги, бо поряд не було ані бліндажів, ані укріплень. Десь за півтора метра від старшого стрілка Шумського і його чотирьох товаришів розірвалася міна.

Поранений, але не покинутий– Побачивши міну, я хотів стрибнути у кущі, але не встиг. Пролунав вибух, – згадує Олександр. – Я опинився на землі. В очах туман. Шия горить вогнем. Приклавши руку, я відчув, що кров із рани не просто тече, а дзюрчить, мов із крана. Добре, що я не розгубився, розірвав перев’язочний пакет і спробував зупинити кров. Нам із хлопцями викликали «Швидку», але ворог знову почав обстріл. Тож наші попросили вогневої підтримки. І лише після цього всіх поранених доправили до лікарні.

У Сашка було три вогнепальні осколочні поранення (у праву руку, правий бік та в шию справа), контузія, закрита черепно-мозкова травма, оглушення правого вуха. Він втратив багато крові. Осколок, який застряг у боку, пройшов між пластинами бронежилета. Страшно уявити, що було б, постраждай ліва сторона...

Спочатку пораненого прилучанина відвезли до селища Щастя, потім – до польового госпіталю. З Луганщини гелікоптером – до Харківського військового шпиталю, а вже затим до Чернігова.

Сашко не зізнавався матері, що його направили на Схід, не говорив і про поранення. Але материнське серце не обдуриш. За два дні до лиха Ользі Іванівні наснився тривожний сон, а 28 липня у неї почала боліти права рука, стало «віднімати» правий бік. Жінка зрозуміла: із сином щось трапилося...

Сашко отримає всю необхідну йому допомогу

Лікарі видалили осколки із руки та боку хлопця. Наразі найбільша проблема – осколок у шиї. Він застряг між двома хребцями, і ні в Харкові, ні в Чернігові не беруться видалити його. Із таким завданням можуть упоратися лише столичні нейрохірурги. Тож шлях хлопця до одужання проляже через Київ. Сім’я у Сашка не багата. Він воює, молодша сестра Наталія чекає на первістка, мама працює продавцем у приватного підприємця.

Дізнавшись про біду родини Шумських, їй першим із земляків надав допомогу депутат Чернігівської облради, Почесний громадянин м. Прилуки Анатолій Мирошниченко. У понеділок, 11 серпня, він особисто зустрівся із мамою солдата. Ольга Іванівна розповіла меценату, яке лікування потрібне Олександру, аби він повністю одужав. Потім Анатолій Мирошниченко відвідав хлопця у госпіталі. Там він поспілкувався не тільки із Сашком, а й з іншими вояками, які постраждали в зоні АТО і нині проходять реабілітацію у Чернігові. Олександру Шумському депутат пообіцяв усіляку підтримку і допомогу, запевнивши, що не залишить його у біді.

Поранений, але не покинутий– Знаю Олександра по гурту «МаМай». Ми проводили спільні заходи. А тепер він відклав гітару і з автоматом у руках воює на Сході, – говорить Анатолій Мирошниченко. – Я хотів би, щоб прилучани, жителі Чернігівської області не були байдужими до земляків, котрі, беручи участь в АТО, отримали поранення, і до сімей загиблих там. Необхідно, щоб усі депутати (до прикладу, в нашій облраді сто чоловік, і далеко не бідних), бізнесмени, підприємці взяли такі родини і поранених під свою опіку. А як інакше? Хтось на передовій проливає кров, а хтось робить вигляд, що нічого не відбувається? Це неприпустимо! Особисто я беру шефство над Олександром. Уже наступного тижня ми разом поїдемо до Інституту нейрохірургії, де його ретельно обстежать. Сашко отримає всю необхідну йому допомогу. Якщо ми не будемо байдужими і об’єднаємо зусилля, мир на нашу землю прийде набагато швидше.

Олександр тримається мужньо, не падає духом. Говорить, що, якби час повернути назад і він міг би вибирати, йти до армії чи ні, все одно пішов би боронити свою країну:

– Ми йшли захищати не олігархів, не можновладців, а рідну Україну, її народ. Учора сепаратисти з’явилися у Криму, Луганську, Донецьку, а завтра, якщо їх не зупинити, прийдуть до наших міст. Тож ми не здаємося, бо за нами – батьки, родичі, друзі...

Армія і народ – сила!

Сашко, спілкуючись із Анатолієм Мирошниченком, дізнався, що його Благодійний фонд «Благовіст» не тільки регулярно відправляє в зону АТО машини із провізією, ліками та амуніцією, а й започаткував акцію зі збору допомоги воякам. Хлопець схвально відгукнувся про це, адже пересвідчився на власному досвіді: без надійного тилу на передовій дуже складно. Харчі, одяг, спецобладнання виконують своє основне призначення і, що не менш важливо, показують бійцям, що країна про них не забула, що вона вірить у своїх героїв.

Нині щовихідних у Прилуках з ініціативи «Благовісту» на двох ринках – Центральному і «Привіз» – триває збір допомоги для Збройних Сил України. У такий спосіб фонд дає можливість кожному мешканцю міста і району передати солдатам найнеобхідніше. «Благовіст» хоче підштовхнути прилучан до більш дієвої допомоги землякам, котрі воюють у зоні АТО. Коли була оголошена перша хвиля мобілізації, населення Прилуччини дружно взялося збирати продовольство та амуніцію для вояків. Проте з часом запал, на жаль, вщух. Тому «Благовіст» прагне змінити свідомість людей, розбурхати їх. Адже перемога української армії неможлива без підтримки народу. Тільки разом ми – сила!

Сергій Новак

Оцінити матеріал
(3 голосів)

1 коментарів

  • свідомий
    свідомий Четвер, 14 Серпень 2014 09:47 Коментувати

    Шкода тільки, що фонд, створений, депутатом-регіоналом, і в часи революції чомусь не допомагав пораненим майданівцям. А от зараз, вибілюють свого патрона, допомагаючи людям, неБлага вість до яких прийшла, завдяки діяльності засновника фонду!

Написати коментар

HTML-коди не дозволяються.



Защита от спама - выполните задание:

Нас рахують

Украина онлайн

Яндекс.Метрика

Контакти

Редакція газети «Відомості Чернігівщини»

Адреса: вул.Незалежності, 61, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500, Україна
E-mail: ch.vedomosti@mail.ru
Контактні телефони: (04637) 3-45-14, (066) 161-06-15

Написати листа